Коли заходить мова про модельний бізнес, зріст 168 см звучить практично як вирок про кар’єру, що не склалася. Але тільки не для Вероніки Назаренко. Декілька поїздок до Японії, Південної Кореї, солідне портфоліо з величезною кількістю зарубіжної реклами - непоганий багаж для 18-річної дівчини з таким “критичним” за модельними мірками зростом.

Наша розмова з Веронікою відбулася наступного дня після її повернення із зарубіжної поїздки.

Вероніко, що справило на тебе найбільше враження в Японії?
Ставлення японців до роботи. В них немає вихідних, увесь час вони присвячують своїй справі. Для мене були несподіванкою 8-10 кастингів щодня. В Україні 4 - це вже багато.

Відразу, напевне, дуже важко?
Так, я одразу залишилася одна, російською ніхто не говорить. Довелося швидко дорослішати. В таких містах, як Токіо чи Осака, ти сам маєш знайти місце зйомок, дістатися туди. Ніхто з тобою не панькається. В Кореї по-іншому: пам’ятаю, коли мій “бук” складався лише з п’яти фотографій, мене часто не брали. Всі хочуть досвідчену модель. І це зрозуміло: в портфоліо я дуже різна, дехто навіть думає, що це зібрані фото різних дівчат.

А як твоя мама ставиться до роботи моделі?
Вона обома руками “за”. Раніше хвилювалася за мою безпеку, всі ці історії про консумацію... Тепер вона знає, що все залежить від самої моделі. Звісно, якщо ти згодна знятися оголеною за 100 доларів, тобі іншу роботу і не запропонують і більше не заплатять.

Твоя майбутня професія буде пов'язана з модельним бізнесом?
Тепер не знаю. Раніше для мене на першому місці була школа, а потім робота в агентстві. Тепер все навпаки. За останні півтора роки я була вдома всього два місяці. Дуже хочеться поїхати у Європу. Знаю, як там важко моделям-початківцям, але я вже готова до цього.