- КРАСОТА Прически Макияж Маникюр и педикюр Уход за лицом и телом
- ЗДОРОВЬЕ Правильное питание Диеты Фитнес дома Беременность Экстремальный спорт
- СЕМЬЯ Отношения Свадьба Воспитание детей Кулинария Любовь и секс
- РАЗВЛЕЧЕНИЯ Игры Видео приколы Новинки телефонов
- ДОМ Интерьер Рукоделие
- ОБРАЗОВАНИЕ Высшее образование Бизнес Курсы и тренинги Работа и карьера
- СЕРВИСЫ Фотошоп Фоторедактор Виртуальный салон красоты
Кіт Дяченків
«Дюша, знайомся, це Леся. Леся, знайомся, це Дюша», - так іронічно перефразовуючи сцену знайомства Аліси й пудинга, письменник Сергій Дяченко відреагував на моє прохання познайомити мене із своїм співавтором. Ні, не з Мариною. З Мариною ми вже кілька разів зустрічалися на різноманітних творчих вечорах і світських літературних раутах. А з котом Дюшесом, який на літературних тусовках не буває, бо як і багато хто з його сородичів з дому виходити не любить (а Дюшес від прогулянок відмовляється категорично). Усю свою котячу енергію він сублімує в творчості: Дюшес співавтор дванадцяти романів, восьми повістей і безлічі оповідань письменників-фантастів Марини та Сергія Дяченків.
Зараз Дюша працює над казковою серією "Сказки для Стаски" (Анастасія, а по-домашньому Стаска - це дочка Дяченків, маленька хазяйка Дюші), а також скоро в нього виходить новий роман "Долина совести", у якому Дюшес (разом із співавторами, звичайно) намагався зробити майже наукове, але від того не менш фантастичне дослідження на тему, що є любов. Отже, людські почуття, як бачимо, Дюші не чужі. Технологічно творче спілкування співавторів виглядає так: Марина підносить Дюшеса до клавіатури, і з тої літери, на яку кіт натискає своєю лапою, починається новий твір Дяченків. Але це ще не все.
За твердженням Сергія, вплив Дюшеса на їхню з Мариною творчість полягає в тому, що він "намуркочує"їм нові сюжети, адже до появи вісім років тому в домі Дяченків цього чорного персидського красеня ані Марина, ані Сергій - найвідоміші на сьогодні українські фантасти - не мали ніякого відношення до фентезі. Так само Дюшес "намуркочує" свої інтерв' ю, які можна прочитати в інтернеті на сайті Дяченків. На моє прохання Сергій попросив Дюшеса допомогти й мені написати статтю для "Аеропорту": Дюшес підійшов до клавіатури і натиснув букву "Д". Отже, маю тепер відомого співавтора письменника-фантаста й члена Асоціації письменників України. Попрощалися ми з Дюшесом, як і привіталися, по-англійськи літературно: спочатку зник кіт (за дверима), а потім його злегка іронічна посмішка (у моїй уяві).