Апельсиновий настрій

Обо всем » Интересное | Просмотров: 1267 |

 

Ринок цінних талантів найсучаснішого мистецтва - так кваліфікував себе цей заклад, один із найвпливовішиху сфері modern art. Саме тут визначаються напрями останніх найактуальніших тенденцій, саме сюди з’їжджаються цінителі мистецтва, кре-атори відомих рекламних аґенств та колектори, які навіч власними відчуттями прагнуть збагнути рух майбутнього. Так, саме майбутнього, адже, майбутнє там, де народжуються зірки, там, де ще є виклик, де самому можна спробувати народити своє майбутнє, не рівняючись на стандарти, піти проти течії і, довірившись інтуїції, повірити у високий талант.

Від інших гучних сучасних виставок, таких як Бієннапе у Венеції, Арт Колон або Документа у Касселі, берлінський арт-форум відрізняється своїм умінням, по-перше, відкривати світові нові імена і, по-друге, заохочувати колекторів вкладат боти, ви там, мабуть, не зустрінете; молодих, які задають тон і диктують останні напрями сучасного мистецтва, - скільки завгодно, адже феномен форуму - в його новітності, прогресивності та інтернаціональності.

Цього року шостий за історію свого існування арт-форум зібрав 172 Галереї з 28 країн світу. Скандинавські країни були представлені 19 Галереями. Зросла кількість британських експонентів: цього року їх було вже 12 (для порівняння - минулого всього 5). Найпомітнішими стали довгоочікувані Emily Tsingou Gallery з Лондона та The Modern Institute з Ґлазґо. Обидві досить молоді прогресивні Галереї, започатковані у 1998 році.

Попри терористичні атаки та недовіру літакам, 12 Галерей приїхало із США. Завдяки високому статусу та професіоналізму нью-йоркські Галереї тільки однією своєю появою задали прогресивний тон Форуму. У Галереї Leo Koening, наприклад, мріє виставитися чи не кожен молодий художник, адже, як подейкують, виставився у Нью-Йорку у Leo Koening і, можна вважати, - зробив собі ім’я.

Ґалерея De Chiara, що також з Нью-Йорка, представила цікаві роботи молодих митців, які за мотиви беруть світ, де самі і живуть, пропонуючи хіпові данс-клуби, домашні вечірки з друзями та відкриття арт-виставок. Більшість робіт базується на фотографіях, які просто малюють фарбами або з яких змальовують, ефект виходить досить цікавий. Взагалі, картин, написаних класичним способом, тобто на папері або полотні, було обмаль: найуживанішими матеріалами арт-форуму стали розплавлений пластик, емаль, латекс, метал та інші, а найпопулярнішою технікою - інсталяція, фотографія, малюнок чорнилами, скульптура та mixed media.

Скульптури з пластику, металу та гумки презентувала ґалерея Pierogi. Заснована художниками Брукліна в 1994 році, вона ще й досі знаходиться під їхнім власним керівництвом, що надає певного духу свободи та антикомерційності.

З України, на жаль, не приїхала жодна ґалерея, хоча російські не поступалися іншим міжнародним ні майстерністю, ні змістовністю робіт. «Реґіна» і «Айдан» з Москви та АРКА з Владивостока привезли досить прогресивні фотороботи.

Далекий Схід сьогодні здається досить близьким. Його наївні малюнки у стилі примітивізму останнім часом стали досить популярними не тільки серед любителів коміксів. Мультиплікатори і виробники комп’ютерних та електронних ігор почали, а за ними рекламні агентства та дизайнери одягу швидко підхопили модну тенденцію - використовувати у своїх роботах найулюбленіших тінейджерівських героїв: дівчат з величезними очима та чудернацьких звірят на зразок Poke Mon. Повернулися-таки до картин. Наймоднішою прикрасою сучасноо магазину або кафе (але найсучаснішого!) стали ці самі малюнки, що майже вчора вистрибнули з азіатського мультиплікаційного фільму чи коміксу. Нові винаходи своїх співвітчизників на арт-форумі успішно презентували ряд Пекінських і Токійських Галерей.

Така масштабна подія, як арт-форум сучасного мистецтва, завжди тягне за собою відкриття величезної кількості берлінських Галерей з новими виставками, що вилуплюються, наче метелики, і просто на вулиці, перед арт-форумом, розкидаються своїми ліфлетами-анонсами. Отож мистецьке життя продовжується і ввечері, після закриття головної події на ніч воно трансформується у так званий «art in motion» і перетікає з виставки фотопортретів короля поп-арта Енді Ворхола в Галерею робіт Роберта Раушенберга; від вина до коктейлю, з бару в модний ресторан, де все ще тривають запальні мистецькі дискусії, із ресторану в клуб, де воно, життя, все ще не завмирає на місці, а переходить більше на чуттєвий та відчуттєвий рівні.

 


(голосов: 1)
Похожие статьи:
Комментарии к статье: