Виховний захід до Дня Перемоги

 

Виховний захід до Дня Перемоги

 

Мета: поглибити знання учнів з історії Другої світової війни. Виховати любов і повагу до історії країн, ветеранів і учасників війни. Формувати у дітей почуття гідності, доброти, милосердя.

 

Панахида.
Після панахиди — покладання квітів під мелодію «Степом».

 

1-ий ведучий. Вже більше півстоліття відділяє нас від буремних воєнних років. Для історії це небагато, а для людини — це майже все життя. Та люди самі творять історію.
Відірвімось у ці дні від своїх буденних клопотів і суєти, згадаймо тих, кого немає з нами, хто навічно залишився молодим, визволяючи наш рідний край від ворога. Нехай сьогодні і завжди в кожній сім'ї панують мир благополуччя і злагода.
А тим, хто поліг у горнилі боїв, хто кров'ю своєю скропни землю, тим, хто пройшов крізь бої, лихо, холод і голод, хто вижив у цій смертельній війні — всім мертвим і живим — присвячується.

2-ий ведучий.
Для юних — це вже давнина.
Минуло мирних 65 років,
Як з нашої землі ненависна війна
Війна втікала полохливим кроком.
64 роки. Швидко, мов весняні струмки, збігають роки, квітнуть дерева, половіють жита, приходять у світ нові люди. Але не старіє, не зникає пам'ять тих літ. Вона живе у спогадах бійця і в суворому муноменті, як свідок грізних років і переможних боїв пильно дивиться на нас в залах музеїв і сторінок книг, її мужню і величну, надійно оберігає народ, передаючи як святиню у спадщину поколінням.

1-ий ведучий. До слова запрошуємо (перелік гостей).

1-ий учень.
Це на світанку сталося колись:
Стривожений, і з муками і жалем
Світ стрепенувся, кров'ю в мить заливсь,
неначе розпанаханий кинджалом.

2-ий учень.
Війна на зустріч молодому дню
Із гуркотом і з брязкотом котилась
Лавиною металу і вогню
На нашу землю й долю навалилась.

3-ій учень.
Тремтять гармати.
Б'є на сполох дзвін
Залізні круки вилітають з хмари.
Горить Вкраїна з чотирьох сторін
І на чужинців просить з неба кари.
Синів, дочок благає: — Захистіть!
Страждає в муках Україна мила.
І піднімається з глибин століть
Непоборима, нездоланна сила.

4-ий учень.
Хто б це вгадав і по якій причині,
На скільки літ розтягнеться війна!
І звісно всім: земель багато в світі,
А рідна, батьківська, — лише одна.

1-ий учень.
Гримить гроза війни. Іде розплата.
Покладено судьбу на терези.
Але ж коли порадує солдата
Веселий грім весняної грози?

2-ий учень.
У заметілі і в гарячім літі
Клекоче битва, грізна і трудна.
І так багато є доріг на світі,
Але до перемоги — лиш одна.

3-ій учень.
Лише одна веде туди дорога,
В задимлену сувору давнину,
Хоча вона така важка і довга —
Через бої, через усю війну.

4-ий учень.
Вкраїну хоч із краю в край сходи,
Усі роздоли, всі її простори
Навряд чи знайдеться десь двір, куди
Не внадилося б ненависне горе.

2-ий ведучий. Бої за наше місто (село) точилися з ... по ... Під час його визволення загинуло ... воїнів, людей різних національностей. Всього у місті (селі) поховано ... воїнів, що полягли на цій ділянці фронту або померли від ран у військовому госпіталі. Не всі повернулися з боїв, ... мешканців нашого міста (села) навіки сплять у землі, залишивши вдів, дітей-сиріт та одиноких матерів.

1-ий ведучий. Серед них ... (зачитує список загиблих).

 

Пісня «Молитва».

 

2-ий ведучий.
Ох, скільки битв одгриміло довкола
У навіжений, божевільний час
Та чорна кривда правди не зборола,
І не піддався світ пітьмі, не згас.

1-ий ведучий.
Хто гордий, той не стане на коліна,
Таких нікому не перемогти
Від Волги, з Балтики аж до Берліна
Могутньо докотилися фронти.

2-ий ведучий.
Давно я чув, що з просторів небесних
Нам світять зорями в нічній імлі
Безсмертні душі праведників чесних —
Отих людей, що вмерли на землі.

1-ий ведучий.
Коли вмирає воїн в дні суворі,
Душа у нього, кажуть, не вгаса,
Та всі якби перетворились в зорі, —
То їх би не вмістили небеса?

1-ий учень.
Горить мій гнів на супостатів злих, —
Майстрів наруги, кривди і огиди,
І зараз я звертаюсь до живих, —
Ви чуєте? Прошу вас, добрі люди
Хто в Бога вірує, хто духом не загас,
За тих, що впали на крутих дорогах,
Будь ласка, помоліться у церквах,
В костьолах, у мечетях, в синагогах.
Страшний погром усіх нас перетряс.
Ми знаєм горе і чиєсь, і власне,
Отож, в душі із кожного із нас
Хай свічка пам'яті горить, не згасне.

2-ий ведучий.
Серед братських могил у краю степовім
Станьмо ближче, задумані чола схиливши,
Щастя, ними здобуте для вас, для живих,
Ми відчуємо ближче отут, біля них.

1-ий ведучий.
Нашу пам'ять обпалює Вічний вогонь,
Де граніти і зелені повінь,
До священного чистого світла його
В день весни ми приходим на сповідь.
Уклонитися тим, хто поліг у бою,
Хто прикрив рідну землю собою

2-ий ведучий. Жива людська пам'ять ... не старіє з роками, не тьмяніє. Вона стукає в наші серця дзвонами Хатині, попелом концтаборів, солдатськими обелісками. І поки існуватиме рід, існуватиме і пам'ять, бо без неї немає майбутнього.

1-ий ведучий. Слово надається (П. І. П.).

2-ий ведучий.
Ми свято шануємо пам'ять
Усіх, хто власним життям нашу юність зберіг,
Хто впав за свободу у грізну годину
За землю священну, за Україну.

1-ий ведучий. У рожевому цвітінні садів ми стрічаємо 65-ту весну, що пливе над світом, мов Великдень. Сонце придивляється до її кольорів, теплом огорта все живе, безкрайній рідний край.

2-ий ведучий. А вам, наші дорогі ветерани, знову бачиться та перша весна страшного лихоліття, коли земля вкрилася сірим попелом, а чорний дим стелився над квітучим полем. Війна круком упала на нашу Вітчизну. Ще невміло тримаючи зброю в руках, зовсім юні вийшли боронити країну.

1-ий ведучий. І потягнулися довгі роки, коли навкруги гуляли вогонь і смерть. Умирали побратими, спраглі вуста востаннє просили ковток води, цигарку. А свинцевий дощ поливав землю і вона червоніла стогнала. Не плакали серця солдатів над загиблими друзями, а тільки кров'ю вмивалися. Не було ні вінків, ні хоругв. Шуміли смутком берези. А ви йшли в нову атаку на проклятого ворога.

2-ий ведучий. Сьогодні на святі присутні гості, а також ветерани Великої Вітчизняної війни ті, хто в воєнний час зустрічав свою юність, дивлячись в очі смерті. Це люди, які проживають у нашому місті (селі).

 

Зачитують список ветеранів.

 

1-ий ведучий. Я знаю, що минуть роки, змінюватимуться по коління. Настане той час, коли зовсім не залишиться живих ветеранів війни, але зостанеться пам'ять про них, про їхні подви ги, про ту страшну війну, яка забрала життя мільйонів людей, принесла лихо і горе на нашу українську землю. І від нас усіх залежить, щоб це залишилося в пам'яті прийдешніх поколінь.

2-ий ведучий. Шановні ветерани! На вашу долю випало побу вати в найпекельніших місцях: замерзати в окопах, іти на шалений ворожий вогонь. Ішли в атаку, падали скошені кулями, хомп ли товаришів і загоювали свої рани — і знову в бій. Вам випили щастя дожити до Перемоги, та ніколи не згасне пам'ять про ті бурхливі роки, про тих, хто з вами пліч-опліч наближав цей дпм. Вам завжди вбачатимуться у хвилюванні Вічного вогню обличчя загиблих побратимів. Низький уклін Вам, сивочолі ветерани.

1-ий ведучий. Слово надається ветерану Великої Вітчизняної війни (П. І. П.).

2-ий ведучий. Дорогі ветерани для вас звучить пісня «Мальви».

 

Пісня.

 

1-ий ведучий.
Життя торжествує в новім поколінні,
Та болі минулі — довіку нетлінні,
З граніту волає грізно і люто:
"Ніхто не забутий, ніщо не забуто!"

2-ий ведучий.
Вічний вогонь палає
Дзвонить у далі століть
Вічний вогонь закликає:
«Щастя живих бережіть!»

1-ий ведучий.
Вічний вогонь клекоче:
«Люди! Не треба війни,
Щоб не вмирали дочки,
Сестри, брати і сини».

2-ий ведучий.
Вічний вогонь палає,
Тужать берізки над ним,
Вічний вогонь вимагає:
Миру і щастя живим.

 

Пісня «Стрілецька балада».

 

2-ий ведучий. Велика вдячність усім тим, хто кував Перемогу, нам'ять про цих людей ми пронесемо у своїх серцях через усе життя. Без минулого не може бути майбутнього. Тож схиляємо низько голови перед пам'яттю тих, хто назавжди лишився у нашому серці, хто віддав життя за наше майбутнє, за ясне і мирне небо.

1-ий ведучий.
Пливуть літа, як дим у безвість хмуру,
І двічі жить на світі не дано.
Дивіться ж, люди, не споганьте здуру
Обпалене війною знамено.
Живіть собі без кривди, без тривоги,
Свободою втішайтесь, як орли.
Та честь дідів не затопчіть під ноги,
Щоб ваші діти вас не прокляли.

2-ий ведучий.
О пам'яте, всесильна, всемогутня,
Не дай забути тих, кого нема,
Не доведи, о Матінко Пречиста,
Щоб в наші душі вкралася зима.
Терзай же душу спогадом жорстоким,
Волай до серця кожного із нас,
Не дай дивитись збайдужілим оком
На очі матері, що плакали не раз.
О, царице, Пам'яте народу,
Не сховай у вічності своїй
Сторінок безсмертних і величних
Тих жорстоких, грозових подій.
Молюсь до тебе, Пам'яте, молюся
Не тільки у травневий світлий час.
Вклоняюся до тебе і горнуся.
Не полишай, о Всемогутня, нас.
Не дай забути, щоб не повторити,
Не дай згасити, щоб не розпалить.
Гарячу й чисту кров мого народу,
Не дай, о Господи, ізнов пролить.



На сайті xvatit.com можна знайти найрізноманітніші шкільні сценарії до свят, шкільних заходів і вечорів, надіслати онлайн листівку та обрати цікаві поздоровлення.


Похожие статьи:
Комментарии к статье: